Prunus caroliniana

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Prunus caroliniana
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Трояндові (Rosaceae)
Підродина: Мигдалеві (Amygdaloideae)
Триба: Amygdaleae
Рід: Слива (Prunus)
Вид:
P. caroliniana
Біноміальна назва
Prunus caroliniana
(Mill.) Aiton, 1789
Ареал

Prunus caroliniana — вид квіткових рослин із підродини мигдалевих (Amygdaloideae).

Біоморфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Це кущ чи дерево, 40–120 дм, без шипів. Гілочки голі. Листки стійкі; ніжка 5–8 мм, гола, залозиста; пластинка від вузько-еліптичної до еліптичної чи зворотно-ланцетної форми, 5–10 × 1.5–4 см, краї цілі чи шипувато-пилчасті, іноді хвилясті, зубці гострі, залозисті, вершина зазвичай від гострої до коротко-загостреної, іноді тупо-шпилястої форми, поверхні голі. Суцвіття 12–30-квіткові, китицеподібні. Квіти розпускаються до появи листя; гіпантій 2.5–3 мм, зовні голий; чашолистки розпростерті, напівкруглі, 0.5–1 мм, краї зазвичай цілі, іноді залозисто-зубчасті, поверхні голі; пелюстки білі, від майже округлих до еліптичних, 1–1.5 мм. Кістянки чорні, яйцеподібні, 9–12 мм, голі; мезокарпій шкірястий; кісточки яйцеподібні, не сплощені. 2n = 32. Цвітіння: лютий–квітень; плодоношення: травень–листопад[1].

Поширення, екологія

[ред. | ред. код]

Ареал: США (Алабама, Арканзас, Флорида, Джорджія, Луїзіана, Міссісіпі, Північна Кароліна, Південна Кароліна, Техас). Населяє днища струмків, зарості, лісисті височини, приморські ліси, натуралізується в міських лісистих місцевостях; 0–200 м[2].

Використання

[ред. | ред. код]

Вид довгий час був декоративним деревом і ландшафтним кущем для живоплоту в садах у багатьох частинах атлантичних штатів Сполучених Штатів. Його часто використовують у місцевостях, де потрібне міцне широколисте вічнозелене дерево скромних розмірів[3].

З листя можна отримати зелений барвник. З плодів можна отримати барвник від темно-сірого до зеленого. Деревина тверда, важка, міцна, дрібнозерниста, хорошої якості, хоча дерева рідко бувають достатньо великими[4].

Токсичність

[ред. | ред. код]

Листя та гілки містять велику кількість ціаногенних глікозидів, які при пошкодженні розпадаються на ціаністий водень, що робить його потенційно токсичним для худоби та дітей[5]. Завдяки цьому він вважається високостійким до оленів[6].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Prunus caroliniana. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 21.10.2022. (англ.)
  2. Prunus caroliniana. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 21.10.2022. (англ.)
  3. Little, Elbert L.; Alfred A. Knopf (1986). The Audubon Society Field Guide To North American Trees (вид. 5th). New York, NY. с. 497. ISBN 0-394-50760-6.
  4. Prunus caroliniana. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 21.10.2022. (англ.)
  5. Prunus caroliniana. Floridata.
  6. Prunus caroliniana. Native Plant Database. Lady Bird Johnson Wildflower Center.